Агротехніка трав'янистих гібіскусів

 

        Гібіскуси трав’янисті – достатньо рідкісні у нас на Західній Україні рослини, та й по всій Україні їх зустрінеш не часто. Вперше я побачила їх в саду В.А. Гріпас, відчуття було таке, ніби ми потрапили в Едем. Тоді я вперше їх придбала, потім сіяла, періодично поповнюю колекцію. Cортові гібіскусів в Україні зустрічаються не часто, тому в мене переважають власні сіянці. 

Щодо їх агротехніки в інтернеті знаходимо доволі мало інформації, яку можна подати наступними тезами:

- багаторічний невибагливий кущ, на зиму надземна частина відмирає, нові пагони з’являються в травні;

- цвітіння починається в другій половині літа і триває кілька тижнів;

- при хорошому догляді розміри квітів можуть досягати 20-30 см;

- потребують багато сонця і вологи (тому їх ще називають болотяними);

- добре зимують, але потребують незначного укриття на зиму (достатньо нагорнути 15-20 см землі);

- розмножуються насінням, поділом куща навесні і восени, можна вкорінювати живці.

        Якщо ви придбали дорослу рослину, то, на мою думку, цієї інформації цілком достатньо для того, щоб успішно вирощувати гібіскуси і не морочити собі голову. Перефразовуючи відомий рекламний слоган «Взула і забула» візьму на себе сміливість сказати, що гібіскус можна «посадити і забути». 

Але якщо ж ви вирішили розмножувати гібіскуси насінням, то в мене для вас є хороші і погані новини.

 

Спочатку погані:

- не все насіння сходить;

- не все насіння, що сходить, дає повноцінні сіянці;

- не всі сіянці виживають, деякі з них гинуть ще на стадії сім'ядольних листків, а то й пізніше;

- не всі висаджені у відкритий ґрунт молоді сіянці стають дорослими рослинами, деякі теж гинуть, інколи навіть через кілька тижнів чи місяців після пересадки;

- вірогідність того, що рослина зацвіте в цьому ж році, дуже невелика (це я кажу про західну частину України).

    Якщо з 10 насінин я отримую 4-5 дорослих рослини – це, на мою думку, хороший результат, хоча в журнальних статтях пишуть, що ця цифра має бути більшою. Можливо, я щось не так роблю…

 

А тепер про хороше:

- вартість насіння в десятки разів нижча вартості дорослої рослини;

- більша частина насіння отримана в результаті перехресного запилення, тому є шанс виростити шедевр, якого ще світ не бачив.

    Якщо бажання сіяти гібіскуси ще не зникло, то будьте готові до того, що на протязі найближчихих кількох тижнів кілька хвилин щодня треба присвячувати гібіскусам, починаючи з моменту замочування і аж до висаджування розсади у відкритий ґрунт. Не лякайтеся, насправді все не так страшно, нижче я спробую поділитися всім, чого навчилася за кілька останніх років. Сподіваюся, мої поради допоможуть уникнути тих помилок, через які я пройшла.

    Висівати насіння на розсаду потрібно в лютому-березні, якщо посіяти раніше – їх треба  підсвічувати, інакше сіянці витягнуться від нестачі світла. Перед висіванням я роблю скарифікацію насіння з допомогою пилочки для нігтів. Про те, для чого слід робити цю процедуру я напишу нижче. Замочую насіння в будь-якому стимуляторі росту згідно інструкції (хоча це не обов’язково), потім загортаю у вологу (не мокру!) бавовняну тканину і тримаю кілька днів в теплому місці. Я кладу цей згорток в поліетиленовий пакет, надуваю його і зав’язую (як надувну кульку). Можна покласти їх на батарею, якщо вона не гаряча. Щодня(!) перевіряю, чи не висохла тканина і змочую при необхідності. Через 3-5 днів більшість насінин накльовуються, їх можна висівати в стаканчики.

    Ті насінини, в яких не з’явився корінець, не висіваю. Дехто рекомендує покласти таке насіння в холодильник на кілька тижнів, а потім висіяти, кажуть, що воно добре сходить. Я пробувала це робити – нічого не вийшло.

    Висівати на глибину 2-3 мм в легкий, поживний і вологий грунт. Роблю суміш з компосту, піску, верхового торфу і дернової землі. Особливих пропорцій не дотримуюся, не думаю, що це настільки важливо, головне, щоб суміш була пухкою. Насіння сходить через кілька днів і вже через один-два тижні сіянці будуть мати такий вигляд:

    Шкірочка насінини гібіскуса досить тверда, тому інколи листочки не можуть вийти з  насінини і «новонароджений» має  вигляд, як на фотографії зліва. Що я тільки не робила, щоб врятувати гібіскус – змочувала водою, щоб розм’якшити шкірочку насінини, підрізала її з допомогою манікюрних ножиць, намагалася голкою розширити отвір... Найчастіше це закінчувалося трагічною загибеллю рослини. Якщо на протязі 2-3 днів рослинка сама не справиться з труднощами, то, на жаль, вона приречена. Тому перед замочуванням насіння я роблю просту процедуру – скарифікацію - нанесення неглибоких насічок на шкірочці насінини з допомогою пилочки для нігтів. Це сприяє швидшому набуханню і проростанню насіння, полегшує появу перших листочків. Тільки без фанатизму! Насічки повинні бути поверхневими, щоб не пошкодити зародок насінини.

    До і після проростання важливо не заливати розсаду водою, бо сіянці можуть вражатися «чорною ніжкою». Кілька разів можна полити дуже слабим розчином будь-якого фунгіциду, я використовую фундазол, але його концентрація повинна бути в два-три рази меншою, ніж по інструкції. Найкраще поливати рослини не під корінь, а помістити їх в піддон, куди періодично підливати воду. Пам’ятайте, що сіянці гібіскусів краще недолити, ніж перелити! В приміщенні сіянці бажано не тримати на вікні з південного боку. Я тримаю їх на столі біля вікна, за фіранкою, бо прямі сонячні промені можуть викликати опіки листків.

 

   Висаджувати розсаду у відкритий ґрунт можна в другій половині травня після травневих заморозків. Перед цим потрібно загартувати сіянці протягом 1-2 тижнів, виносити їх на свіже повітря спочатку на кілька хвилин, а потім на кілька годин. Повірте, це дуже важливий етап, адже до цього часу вони знаходилися в закритому приміщенні зі стабільною температурою. Різкі коливання денної і нічної температур у відкритому грунті, вітер, дощ, сонце – все це викликає в рослин стрес, тому привчати до їх до суворої прози життя потрібно поступово. Найкраще висаджувати сіянці в дощову погоду, тепер вони не бояться надмірної кількості води. Якщо ж погода спекотна, бажано на кілька днів притінити рослину і часто поливати. При небезпеці заморозків сіянці потрібно вкрити. Місце для висадки повинно бути сонячне, в затінку гібіскуси цвітуть слабо і квіти в них будуть невеликі.

    Першого року рослина буде мати один пагін висотою 0,7-1.0 метра, наступного року утвориться 3-5 пагонів, тому я не рекомендую висаджувати гібіскуси на клумбі серед інших квітів, краще окремо. Інколи рослини зацвітають в перший рік, але в мене більша частина сіянців зацвітають тільки наступного літа.

    Сіяти гібіскуси можна і у відкритий ґрунт після попереднього пророщування в вологій серветці. Робити це потрібно в кінці травня або в червні, висіваючи по одній насінині з таким розрахунком, щоб відстань між майбутніми сіянцями була як мінімум 30-40 см. В цьому році вони однозначно не зацвітуть, зате зникає потреба бавитися з розсадою, загартовувати їх і т.д. Не можу не розказати про свій негативний досвід посіву насіння гібіскусів в відкритий ґрунт. Посіяла, майже все насіння зійшло і сіянці дружно пішли в ріст. Моїй радості не було меж. Після першої ж літньої грози (навіть без граду) всі сіянці бездиханно лежали на грядці, реанімаційні заходи виявилися неефективними, воскрес тільки один з них, але і він через деякий час відійшов у кращий світ. Мудрі люди порадили мені робити над такою грядкою накриття від дощу, але я вирішила цю проблему іншим шляхом - я більше не сію гібіскуси у відкритий ґрунт.

    Восени після перших заморозків вся надземна частина рослини відмирає, а нові пагони з’являються тільки в травні, інколи (якщо весна пізня) навіть на початку червня, зокрема, в 2013 році пагони на одному з гібіскусів з'явилися 17 червня. На зиму гібіскуси потребують незначного укриття (як троянди). Можна нагорнути 10-15 см землі. Я вже кілька років використовую дещо інший спосіб укриття – подивіться фотографії нижче. Виглядає, можливо, не дуже естетично, але, як показує досвід, таке укриття дуже ефективне - папір і повітряна подушка під лотком виконує теплоізоляційну функцію і запобігає випріванню.

 

    Розсаджувати кущі гібіскусів можна починаючи з третього року. Якщо цього не робити, то квіти стають дрібнішими. Важливо! При посадці коріння повинно знаходитись на глибині 5 см, не глибше. Якщо їх занадто заглибити в землю – молоді пагони не зможуть проникнути через товщу ґрунту наступної весни. Якщо до кінця травня ваш гібіскус не сходить – обережно(!) викопайте його, найвірогідніше, він посаджений занадто глибоко. Я майже впевнена, що в районі кореневої шийки ви побачите маленькі бруньки. Підніміть його трішки вище в ґрунті, молоді пагони вилізуть з-під землі вже незабаром і гібіскус зацвіте цього ж літа.

 

    Ділити кущі можна навесні і восени. В травні, коли з'являються молоді пагони, обережно викопую кущ і ділю на кілька частин. Цю ж процедуру можна робити менш травматичним способом. Для цього з одного боку гібіскуса викопую ямку, зачищаю коріння від землі, при потребі роблю надрізи і відділяю саджанець від материнського куща. 

Восени ця процедура проводиться аналогічно:

 

   Сподіваюся, мої рекомендації допоможуть у вирощуванні цієї екзотичної рослини, яка в другій половині літа стає справжньою окрасою будь-якого саду.

© 2014-2018 Ірина Лукава

Всі права захищені. Використання будь-яких матеріалів сайту без письмового дозволу автора заборонено і охороняється законом України «Про авторське право і суміжні права».

Proudly created with  wix.com